Через 20-30 років Тилігульський лиман зникне з лиця землі, процес деградації можна уповільнити, але вже не зупинити. За словами директора регіонально-ландшафтного парку «Тилігульський» Олега Деркача, водойма міліє, якщо 30 років тому солоність вод Тилігульського лиману становила 5-10 проміле, а 2003 року цей показник зріс до 15-17, то зараз становить 29-30 проміле. Дефіцит прісної води колосальний: річка Тилігул дає нульовий стік, притоки всі пересохли, лиман щорічно недоотримає 24-30 мільйонів кубометрів прісної води.
Тилігульський лиман також, як і Куяльник і Хаджибей, відноситься до закритих лиманів, відгороджений від моря широкої смугою суші, ефективного зв’язку з морем немає. Закрита водойма поступово перетворюється в озеро-солонец, значить, не за горами пилові солоні бурі й деградація прилеглого ґрунту.
– Якщо нічого не робити, то жити в береговій зоні людям буде все складніше. Жителі займалися рибним ловом, були великі пасовища, вирощували овочі і фрукти. Тепер риби немає, пасовища деградують, джерела пересохли, родючість ґрунтів стрімко падає. При повному засоленні Тилігульського лиману відбудеться вторинне засолення прилеглих сільськогосподарських угідь, – каже Олег Деркач, дивуючись при цьому, чому влада не займається адаптацією людей до нових умов життя в мінливих кліматичних умов.
Український проект бізнес розвитку плодоовочівництва, який фінансується Міністерством міжнародних справ Канади і Менонітською Асоціацією Економічного Розвитку (MEDA), працює на півдні України з 2014 року й приділяє увагу розвитку сільського господарства та підвищенню добробуту сільгоспвиробників. Партнером Українського проекту бізнес розвитку плодоовочівництва (UHBDP) по Миколаївській області є Благодійний фонд ЛАСКА.
– Інтенсивне землеробство заганяє сільгоспвиробників в глухий кут. Пестициди та гербіциди виснажують грунт, в гонитві за врожаєм й прибутком фермери недостатньо піклуються про стан ґрунту. В Україні немає ґрунтових заповідників, втрачений еталон гумусу, – каже Ірина Купрієвич, виконавчий директор фонду ЛАСКА. – Крім того, природні ландшафти, як губки, вбирають пестициди, гербіциди. Сьогодні в світі користується великим попитом органічна продукція, споживачі хочуть отримувати безпечні продукти. Органічне землеробство – це відродження земель, збільшення родючості ґрунтів і ведення сільського господарства при невеликих витратах. Органічне землеробство – це вирощування екологічно чистих продуктів і позитивний вплив на навколишнє середовище.
Кілька років тому виникла ідея перетворення Тілігула в морську затоку шляхом з’єднання водойми з морем. Гідротехнічна споруда «З’єднувальний канал лиман – море» був побудований у 1959 році, ефективно прослужив кілька десятиліть. Молодь риби могла вільно заходити з моря на нагул. Проект реконструкції каналу затверджений і ведеться, днопоглиблювальні та інші роботи планують завершити у вересні 2017 року, якщо вистачить коштів. Проект фінансується з державного бюджету й частково з бюджету Одеської області, оскільки канал розташований на її території. Передбачувана ширина каналу – 30 м, глибина – 2 м. Він буде шлюзірованним. По з’єднувальному каналу морська вода буде заходити в лиман і знижувати рівень його солоності. Вода в морі розпріснена, так, в районі Коблеве показник солоності не більше 10-15 проміле.
Однак канал – це тимчасове вирішення проблем, жителям прибережних сіл потрібно бути готовим до змін природних умов і, отже, умов життя.
Під час робочої поїздки в заповідник «Тилігульський» Ірина Купрієвич і Олег Деркач обговорили можливі сторони співпраці для збереження біорізноманіття у заповідній території й створення сприятливих умов ведення аграрного бізнесу в Притилігульї.
– Якщо нічого не робити, то жити в береговій зоні людям буде все складніше. Жителі займалися рибним ловом, були великі пасовища, вирощували овочі і фрукти. Тепер риби немає, пасовища деградують, джерела пересохли, родючість ґрунтів стрімко падає. При повному засоленні Тилігульського лиману відбудеться вторинне засолення прилеглих сільськогосподарських угідь, – каже Олег Деркач, дивуючись при цьому, чому влада не займається адаптацією людей до нових умов життя в мінливих кліматичних умов.
Український проект бізнес розвитку плодоовочівництва, який фінансується Міністерством міжнародних справ Канади і Менонітською Асоціацією Економічного Розвитку (MEDA), працює на півдні України з 2014 року й приділяє увагу розвитку сільського господарства та підвищенню добробуту сільгоспвиробників. Партнером Українського проекту бізнес розвитку плодоовочівництва (UHBDP) по Миколаївській області є Благодійний фонд ЛАСКА.
– Інтенсивне землеробство заганяє сільгоспвиробників в глухий кут. Пестициди та гербіциди виснажують грунт, в гонитві за врожаєм й прибутком фермери недостатньо піклуються про стан ґрунту. В Україні немає ґрунтових заповідників, втрачений еталон гумусу, – каже Ірина Купрієвич, виконавчий директор фонду ЛАСКА. – Крім того, природні ландшафти, як губки, вбирають пестициди, гербіциди. Сьогодні в світі користується великим попитом органічна продукція, споживачі хочуть отримувати безпечні продукти. Органічне землеробство – це відродження земель, збільшення родючості ґрунтів і ведення сільського господарства при невеликих витратах. Органічне землеробство – це вирощування екологічно чистих продуктів і позитивний вплив на навколишнє середовище.
Кілька років тому виникла ідея перетворення Тілігула в морську затоку шляхом з’єднання водойми з морем. Гідротехнічна споруда «З’єднувальний канал лиман – море» був побудований у 1959 році, ефективно прослужив кілька десятиліть. Молодь риби могла вільно заходити з моря на нагул. Проект реконструкції каналу затверджений і ведеться, днопоглиблювальні та інші роботи планують завершити у вересні 2017 року, якщо вистачить коштів. Проект фінансується з державного бюджету й частково з бюджету Одеської області, оскільки канал розташований на її території. Передбачувана ширина каналу – 30 м, глибина – 2 м. Він буде шлюзірованним. По з’єднувальному каналу морська вода буде заходити в лиман і знижувати рівень його солоності. Вода в морі розпріснена, так, в районі Коблеве показник солоності не більше 10-15 проміле.
Однак канал – це тимчасове вирішення проблем, жителям прибережних сіл потрібно бути готовим до змін природних умов і, отже, умов життя.
Під час робочої поїздки в заповідник «Тилігульський» Ірина Купрієвич і Олег Деркач обговорили можливі сторони співпраці для збереження біорізноманіття у заповідній території й створення сприятливих умов ведення аграрного бізнесу в Притилігульї.
