Як заробити на своїй землі максимально можливу кількість грошей, як виростити продукцію без втрат і ефективно її реалізувати – одні й ті ж питання хвилюють сільгоспвиробників із року в рік.
Але, не дивлячись на низьку рентабельність виробництва, вони не поспішають відмовлятися від технології «як бабуся вчила», готують до висадки насіння овочів і фруктів, які не користуються попитом, і не можуть відповісти, чому вирощують, скажімо, овочі борщового набору, які не приносять бажаних доходів.
Восени минулого року 8 сімей з села Дорошівка Миколаївської області та кількох інших навколишніх сіл вирішили вирощувати один сорт салатного перцю для складання великої товарної партії та реалізації її оптом крупним торгівельнім мережам, а не на трасі «Миколаїв-Київ», яка проходить через Дорошівку.
Ідейний натхненник групи Тамара Грищенко, активний клієнт Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва, каже, що для створення кооперативу учасникам групи ще доведеться попрацювати, але ніхто з них не сумнівається в правильності обраного шляху.
Дорошівська група придбала понад 50 тисяч насінин, виростила розсаду, перенесла саджанці в ґрунт, дотримується єдиної технології вирощування. Не так давно взяла в оренду складське приміщення, закупила тару для збору і транспортування перцю. До збору врожаю залишаються лічені дні, а у «портфелі» Дорошівської групи кілька потенційних покупців.
26 липня менеджер Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва Дмитро Ніколаєв зустрівся з членами групи, обговорив проблемні питання й перспективи розвитку групи.
«Я впевнений в успіху Дорошівської групи, бо її учасники прагнуть жити краще. Головне, що у людей змінилися підходи, вони розуміють, до чого прагнуть. Коли ти вирощуєш, не розуміючи для чого, виставляєш відро з фруктами чи овочами у дороги і чекаєш, коли хтось його купить – це одне. Якщо людина ставить чітку метуи і йде до неїих – це вже дорогого коштує, – говорить Дмитро Ніколаєв.
Менеджер Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва зазначає, що набір сервісів та інструментів, який є в портфелі проекту, не завжди ідеально відповідає очікуванням дрібного виробника:
«Наприклад, програма зустрічних грантів – для середніх і великих, у яких є потужні проекти. У дрібних все набагато простіше, менш глобально. Вони оперують іншими категоріями, вони більш ощадливі, тому що повинні рахувати кожну копійку. Якщо великі виробники, вкладаючи частину своїх коштів, особливо не ризикують, оскільки має диверсифікований бізнес, то дрібні виробники, ставлять на кін усе, експериментуючи з культурами, впроваджуючи інноваційні технології. Для груп дрібних виробників потрібні певні сервіси і ми над цим ретельно працюємо».
Дорошівська група – об’єкт пильної уваги не тільки фахівців проекту, а й сусідів, сільгоспвиробників з інших регіонів. Якщо вийде у Дорошівської групи, то й у інших з’явиться впевненість у своїх силах, адже прямувати протоптаною дорогою легше.
Восени минулого року 8 сімей з села Дорошівка Миколаївської області та кількох інших навколишніх сіл вирішили вирощувати один сорт салатного перцю для складання великої товарної партії та реалізації її оптом крупним торгівельнім мережам, а не на трасі «Миколаїв-Київ», яка проходить через Дорошівку.
Ідейний натхненник групи Тамара Грищенко, активний клієнт Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва, каже, що для створення кооперативу учасникам групи ще доведеться попрацювати, але ніхто з них не сумнівається в правильності обраного шляху.
Дорошівська група придбала понад 50 тисяч насінин, виростила розсаду, перенесла саджанці в ґрунт, дотримується єдиної технології вирощування. Не так давно взяла в оренду складське приміщення, закупила тару для збору і транспортування перцю. До збору врожаю залишаються лічені дні, а у «портфелі» Дорошівської групи кілька потенційних покупців.
26 липня менеджер Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва Дмитро Ніколаєв зустрівся з членами групи, обговорив проблемні питання й перспективи розвитку групи.
«Я впевнений в успіху Дорошівської групи, бо її учасники прагнуть жити краще. Головне, що у людей змінилися підходи, вони розуміють, до чого прагнуть. Коли ти вирощуєш, не розуміючи для чого, виставляєш відро з фруктами чи овочами у дороги і чекаєш, коли хтось його купить – це одне. Якщо людина ставить чітку метуи і йде до неїих – це вже дорогого коштує, – говорить Дмитро Ніколаєв.
Менеджер Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва зазначає, що набір сервісів та інструментів, який є в портфелі проекту, не завжди ідеально відповідає очікуванням дрібного виробника:
«Наприклад, програма зустрічних грантів – для середніх і великих, у яких є потужні проекти. У дрібних все набагато простіше, менш глобально. Вони оперують іншими категоріями, вони більш ощадливі, тому що повинні рахувати кожну копійку. Якщо великі виробники, вкладаючи частину своїх коштів, особливо не ризикують, оскільки має диверсифікований бізнес, то дрібні виробники, ставлять на кін усе, експериментуючи з культурами, впроваджуючи інноваційні технології. Для груп дрібних виробників потрібні певні сервіси і ми над цим ретельно працюємо».
Дорошівська група – об’єкт пильної уваги не тільки фахівців проекту, а й сусідів, сільгоспвиробників з інших регіонів. Якщо вийде у Дорошівської групи, то й у інших з’явиться впевненість у своїх силах, адже прямувати протоптаною дорогою легше.
