Хтось втомився від війни, опустив руки. А є ті, хто повертається до вщент зруйнованого підприємства, щоб дати йому нове життя. Георгій належить до других.
Понад 12 років він розвиває харчове виробництво у селі на Херсонщині. У 2014 році придбав напівзруйнований консервний завод, підняв його з нуля: відновив будівлі, запустив виробничі лінії, впровадив систему харчової безпеки HACCP. Завод випускав соки, томатну пасту, консервовані огірки, помідори, квасолю, горошок – просту, доступну їжу для людей. Для місцевих мешканців з’явилися робочі місця. Саме перед повномасштабним вторгненням завершили будівництво нового складу.
А потім прийшла війна.
У березні 2022 року село зазнало масованих авіаційних бомбардувань. Завод отримав колосальні руйнування: нові склади з готовою продукцією – знищені, виробничі приміщення, обладнання (автоклави, закатні та мийні машини, дозатори, транспортери, овочерізки) – спалені й розбиті, теплиця й адміністративна будівля – зрівняні з землею. Усе, що будувалося роками, водночас перетворилося на руїни.
Георгію пропонували релокацію – вивезти обладнання, що лишилося, і починати в іншому місці. Безпечніше, розумніше, логічніше. Але він відмовився.
“З початком війни мені неодноразово пропонували релокацію, однак я вірив у звільнення нашої землі. За першої можливості ми вирушили на завод. Коли я побачив, що виробництво можна відновити, я зрозумів: я вдома. І жодного разу не пошкодував про це рішення.”
Увесь 2023 рік пішов на те, щоб просто зробити завод придатним до роботи: розчистити й розмінувати територію, відновити комунікації, зібрати вцілілі фрагменти обладнання. Поступово поверталися працівники – ті, що роками стояли біля конвеєрів і знали кожну машину напам’ять.
Влітку 2023 року завод дав першу продукцію після руйнувань – законсервували огірки, томати, квасолю, кабачки, кукурудзу та горошок. Частина процесів виконувалась вручну. Шість постійних і приблизно десять сезонних працівників. Це вже був початок.
Проте обсяги були мізерними. У 2024 році завод виробив лише 13% від довоєнних об’ємів. Фінансово підприємство стояло на межі банкрутства. У той час Георгій дізнався про програму підтримки сільського господарства від Mercy Corps та Фонду Говарда Г. Баффета. Подав заявку. Коли допомогу погодили, з’явилася впевненість – завод буде працювати.
Коштом гранту він придбав комплекс обладнання, призначеного для повного циклу консервного виробництва. Ключовим стало відновлення котельні – саме воно «оживило» завод. Устаткування дозволило відновити виробничі процеси, автоматизувати роботу, наростити обсяги.
“Ми дуже вчасно отримали виробничу лінію! Саме був сезон огірків, і ми його не пропустили”, – каже Георгій.
Візитівка заводу – квашені огірки у скляних банках. Але це не звичайна консервація. Разом із науковцями Одеського інституту харчових технологій розробили унікальну методику: огірки закриваються у трилітрові скляні банки без кислоти та будь-якої хімії. Хрумкі, смачні, довго зберігаються – і коштують вигідно. В Україні цього більше не робить ніхто. Завод постачає квашені овочі до шкіл і дитячих садків. Адже для дитячого харчування звичайна консервація заборонена.
Окрема гордість – томатна паста. Херсонські томати унікальні: сонце, ґрунт, клімат дають смак, який неможливо відтворити деінде. Паста відвантажується на експорт у 200-літрових бочках, для місцевих ринків – у меншому фасуванні.
“Таких томатів, як на Херсонщині, немає ніде. Наша томатна паста – №1 не лише в Україні, а й у Європі.”
Коли завод почав працювати – стали повертатись робітники, і не самі, а з родинами. Сьогодні на заводі 19 постійних працівників. Планують залучити ще 20 сезонних. А при повному запуску виробництва завод може дати роботу до 80 людей.
“Дізнаючись, що завод працює, люди повертаються разом з родинами. Багато працівників уже на заводі по 10–15 років, бухгалтер – понад 20.”
Завод співпрацює з десятками фермерських господарств, які вирощують овочі і дають роботу сотням людей. Окремо розвивається стратегічний напрям вирощування часнику без хімії: він критично важливий для виробництва.
Георгій не просто підприємець, він надійна опора своєї громади.
Допомагає з утриманням села, надає майданчики для розміщення комунальної техніки, підтримує доступ до інтернету й електрики для сусідів. Піклується про безпритульних тварин. Фінансово підтримує багатодітні та вразливі родини – купує іграшки, одяг, їжу для дітей і переселенців.
Георгія нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня. Але сам він про це говорити не любить.
“Те, що ми робимо, – не героїзм. Для мене це просто норма.”
У грудні 2025 року в Києві відбулась конференція для фермерів і виробників. Там Георгій мав нагоду особисто поспілкуватися з Говардом Г. Баффетом.
“Це людина, яка справді розуміє українських фермерів і нашу країну. Від таких людей ми отримуємо надію.”
І ця надія матеріальна. Це котельня, що «оживила» завод. Це тисячі баночок смачного, поживного продукту. Це люди, які щоранку йдуть на роботу та можуть прогодувати власні родини. Це діти, які їдять хрумкі огірки без жодної хімії.
«Люди іноді дивуються, як ми продовжуємо працювати. Я завжди кажу: це стало можливим завдяки підтримці Mercy Corps та Фонду Говарда Г. Баффета», – підкреслює Георгій.
Фонд ЛАСКА реалізує програму в Миколаївській, Херсонській та Одеській областях.
Подати заявку: https://uasp.mercycorps.org
Гаряча лінія Фонду ЛАСКА: 067 137 05 05
